Екскурсія до Національного музею історії України у Другій світовій війні

За запрошенням професора Лариси Василівни Осадчої, наукової співробітниці Національного музею історії України у Другій світовій війні у Києві, культурологи Українського державного університету ознайомилися з експозиціями музею.

Пряма мова одного зі студентів: «Зустрілися ми біля зупинки, потім рушили у сторону Батьківщини Мати. Перше що ми побачили це – скульптури відтворюючі події війни, які були вироблені в стінах великої арки. Врешті дійшовши до музею, наше занурення в історію почалося. Екскурсія стартувала з простору, який показує перші дні вторгнення в Україну.

Викладачка звернула нашу увагу на інсталяцію «Дорога війни». Там виставлені оригінальні німецькі та радянські накази, перша зброя, авіаційні бомби та макети прикордонних застав. Особливо моторошно було дивитися на довоєнні речі мирних людей, чиє життя обірвалося в один момент – випускні сукні 1941 року, старі патефони та іграшки. Далі ми пройшли через зали, присвячені героїчній обороні Києва, Одеси та Севастополя. Лариса Василівна детально зупинилася біля діорам та карт, що показують масштаб катастрофи (наприклад, Київський котел).

Там на стінах висять пробиті гільзи, каски та листи солдатів, які писали своїм рідним прямо з окопів, розуміючи, що це їхній останній бій. Перед тим, як вийти до теми визволення, ми пройшли через дуже важку залу, де розповідається про «новий порядок» нацистів в Україні. Викладачка показала нам знаряддя катувань, особисті картки остарбайтерів (українців, яких примусово вивезли на роботу в Німеччину), а також матеріали про трагедію Бабиного Яру. Атмосфера там тисне фізично – напівтемрява, експонати за колючим дротом і фотографії зруйнованих українських міст, та доволі мрачні речі, такі як подушка з людського волосся, та рукавиці з людської шкіри.

Попереду нас чекала величезна зала посеред якої  стояв величезний, довжелезний поминальний стіл, накритий домотканим рушником. На ньому – залізні миски та кухлі, як символ вічної пам'яті про тих, хто не повернувся з поля бою. Але найсильніше вражають стіни. Вони повністю вкриті тисячами фотографій: молоді обличчя хлопців і дівчат, чиї життя забрала війна. Після цього ми піднялися вище й опинилися в монументальній білій залі. Вона неймовірно простора, світла й піднесена. Навколо – величезні пілони, на яких золотими літерами викарбувані імена тисяч Героїв.

Тут панує дивовижна акустика: кожен крок відлунює від мармурової підлоги, це місце було дуже «епічним». В цілому, екскурсія мені дуже сподобалось, та б з радістю повернувся ще раз.

Враженнями від екскурсії поділився студент 4 курсу спеціальності «Культурологія» Георгій Оболенський.